Перший в історії кооперативний Wolfenstein, який вийшов нерівною, але цілком життєздатною варіацією на тему шутера з елементами RPG. У Youngblood можна грати поодинці, але, як і багато іншого в нашому світі, краще це  робити вдвох :).

Всі в татуся

Якщо дія The New Colossus розгорталась в альтернативних 60-х з співаючими по-німецьки Beatles, то Youngblood переносить нас у 1980 рік. Вільям Блажкович вбив Гітлера, звільнив Штати, але Європа все ще стогне під гнітом нацизму. Тому зав’язка передбачувана: в один прекрасний день Бі-Джей пакує валізу і втікає з Америки, щоб дотиснути гадину за океаном. Зникнення такої важливої людини не залишається непоміченим. Слідом за визволителем Америки до Франції відправляються обидві його дочки — Джессіка і Софія. Їм-то і відведені головні ролі.

На місці призначення дівчатка вливаються в ряди паризького опору, а свою подругу, дочку директора ЦРУ, саджають за комп’ютер збирати дані. Для захисту від породжень Адольфа Джесс і Соф одягаються в древньоєврейську броню «Даат Іхуд», яка чимало допомогла їх батькові в битвах з нацизмом. Але начепити чудо-броню — це одна справа, а безжально вбивати ворогів — зовсім інша. Вигляд мертвого німця викликає у сестер припадки сміху і блювотиння одночасно.

На старті гри, ви можете обрати за кого грати, але по суті, різниця між героїнями тільки в зовнішності. У разі самітнього проходження другою сестрою буде керувати штучний інтелект, який діє цілком адекватно: вчасно реанімує гравця і точно стріляє по ворогам.

Хто такий цей Сюжет?

Сюжету взагалі добряче дісталося. Від розмаху і алюзій The New Colossus залишилися жалюгідні крихти, а історію і кат-сцени подають всього двома порціями — на початку і ближче до кінця. Навіть характер Бі-Джея підрихтували заради висування на перший план пари невиразних підлітків. Куди поділася безкомпромісність Моторошного Біллі, як прозвали його вороги? Чому замість Рембо він намагається відігравати Тоні Старка з «Месників»? І яким це чином він виховав своїх дочок, що вбивства їх тільки веселять? Питань до Youngblood багато, а відповідь одна — в якомусь сенсі Wolfenstein перестав бути собою.

Париж в Youngblood — це кілька районів, які можна відвідувати в будь-який час без обмежень. Сама гра за структурою нагадує якусь Destiny 2 або The Division 2. Підземні катакомби, де розташувався французький опір, це наша база, своєрідний хаб. Там можна поповнювати боєзапас, базікати з різними персонажами і брати у них сюжетні і другорядні завдання.

Тут ви, звичайно, запитаєте: чим ж заповнений проміжок між вступом і фіналом Youngblood. А тим, чого від Wolfenstein чекаєш в останню чергу. Щоб відшукати Вільяма, його дочки повинні по черзі провести рейди в баштах «Брудер 1», «Брудер 2» і «Брудер 3», в кожній з яких треба виконати одну і ту ж місію — знищити величезного робота і забрати ключі у офіцерів. Лише завершивши ці завдання, дівчата отримають доступ до «Лабораторії X», де, за останніми даними, тримають їх батька. І там їх чекає … ще більше величезних роботів і офіцерів. На цьому — все!

Механічний Уберзольдат

Взявши оберемок доручень, сестри відправляються в потрібний район Парижа. У розробці гри брала участь студія Arkane, і це помітно. Локації витіюваті, багаторівневі, з великою кількістю обхідних шляхів. Це не Dishonored 2, але побудова рівнів значно складніша, ніж в попередніх іграх серії.

Це відразу змінює ставлення до подій. Якщо ви любили Wolfenstein за розповідь, персонажів, постановку роликів і діалоги, то з Youngblood вам не по дорозі.

Інша справа, якщо Wolfenstein для вас — це в першу чергу стрілянина, яка перемежовується з дослідженням світу. У цьому випадку цінність гри виростає до небес. Це як і раніше першокласний шутер, в якому однаково захоплююче стріляти з будь-якої зброї, будь-то пістолет з глушником або величезна штуковина, яка випромінює смертельний лазер. І в кооперативі всі ці веселощі множаться на два.

Додатково у грі з’явилось прокачування здібностей. Обидві сестри опановують різноманітні здібності. Стрільба з двох рук, можливість носити з собою важку зброю, тимчасова невидимість, збільшення показників здоров’я і броні — словом, зрозумілі навички, які трошки підсилюють героїнь і роблять базову стрілянину трохи більш різноманітною.

Крім цього, є так звані сигнали підтримки — тимчасові бонуси. Лікування, невразливість, посилення шкоди і все таке інше. Одночасно можна мати тільки один такий сигнал, але і він може сильно допомогти, наприклад, в сутичках з босами.

Самі перестрілки також відчуваються по-новому. Головним чином тому, що тепер і у ворогів, і у головних героїнь є рівні. І якщо супротивник сильніший вас, то потрібно випустити в нього кілька обойм, щоб убити. До того ж бувають особливі вороги, з якими так просто не постріляєшся, потрібна взаємодопомога. Один гравець відволікає увагу на себе, інший обходить з флангу і починає стріляти в уразливі місця.

Потрібно ще враховувати, що кожна штука ефективна проти різних типів броні. Поліпшення зброї трохи нівелює цей момент, і автомат з крутими додатками дійсно хороший проти будь-якого ворога. Але проти відповідних солдат Рейху він буде ще більш ефективний.

Всі ці нововведення серйозно змінюють ігровий процес Wolfenstein. Тепер у гравця є великі локації з простором для маневру. Ти біжиш по даху, зістрибує в натовп нацистів, вони розлітаються в сторони, починається метушня, прибуває підкріплення. Відстрілюватися марно, застрибуєш в вікно другого поверху, вилітаєш з іншого боку будівлі, стріляєш в спину противникам. Десь недалеко друга сестра стікає кров’ю. Мчиш до неї, реанімуешь, разом ви в два стволи валите великого сталевого робота, схожого на собаку. Хвилину на перепочинок — і в новий район, там теж потрібно виконати пару квестів.

Брати чи пройти повз?

Виходить, занесло розробників? Тьмяні персонажі і сценарій дійсно бентежать. Так би і розм’якли паризькі партизани від туги, якби не зроблена на славу стрілянина. А оскільки тиснути на спусковий гачок доводиться 90% часу, недоліки твору відходять на другий план. Коли розносиш на шматки голову ворога кулеметною чергою або валиш броньованого амбали сокирою, вже не до сценарних інтриг. У цій частині бойовик нітрохи не поступається славним попередникам. Шкода, про решту його сторін не скажеш того ж.

Youngblood – крутий екшен, але поганий Wolfenstein. На цьому власне і все.